За час проходження практики на посаді тимчасово виконуючого обов’язки командира відділення курсант Сербенко Богданочка Олександрівна проявила себе як відповідальний та дисциплінований військовослужбовець. Вона готова вислухати зауваження та критику на свою адресу, після чого, звісно, може покласти на все болта… але певні висновки для себе все ж таки робить.
На початку служби поводилася доволі відсторонено, хоча з першого ж дня мала б показати, хто тут головний. Навіть гранату спершу кидати не вміла і відчувала страх, однак з часом усьому навчилася.
Після розподілення курсант Сербенко Богданочка Олександрівна потрапила до мого відділення як ТВО. З невідомих причин протягом усієї практики вважала, що саме я є ТВО, а вона командир. Але всі прекрасно розуміли, хто реально головний, тому сперечатись із нею з цього приводу я не став. Виконання наказів у неї хромало, про своєчасність узагалі можна не згадувати. Особовий склад вона знала погано — ні по іменах, ні по прізвищах, навіть облич не запам’ятала, не кажучи вже про номери автоматів. Популярністю в колективі користувалася, хоча коло близького спілкування та авторитету було дуже обмежене, ну прям дуже.
Щодо стройової підготовки… ну, а хуй його знає. Один раз бачив, як вона намагалася крокувати — і краще б я цього не бачив.
Наприкінці практики курсант Сербенко Богдуська Олександрівна помітно змінилася і зробила відчутний крок уперед. Іноді настільки великий, що могла й впасти, але як це було гарно та граціозно, проте то вже інша історія. Якщо спочатку вона навіть боялася підійти до палатки свого взводу, то вже за кілька тижнів могла вбігти всередину та голосно крикнути: «Хто вам дозволив вдягати труси?!». Зі слів стан здоровʼя, цитую - бля ну це піздец, як мене вообще взяли сюда, як я це влк пройшла. В розголошенні відомостей що становлять державну таємниці була, ну ще б вона не доповідала своєму командиру.
Загальна оцінка проходження практики: «плейс плейс».
Суб’єктивне враження
Під час розподілення я був щиро шокований, коли курсант Сербенко Богданиссимо Олександрівна обрала саме моє відділення. У той момент я відчував розгубленість і ще навіть не здогадувався, наскільки мені пощастило.
Час, проведений поруч із нею, виявився безцінним. Кожна мить була наповнена радістю, і з нею ніколи не ставало нудно. Я давно не зустрічав людину, з якою настільки приємно і легко спілкуватися. Курсант Сербіна БАДАААААНА Олександрівна — без перебільшення дуже гарна. Дивлячись на неї, я часто забував про все на світі, не хотів відводити погляду від її очей, усмішки, носика чи м’яких щічок. Але тільки наприкінці практики я вперше побачив у неї справді щиру й радісну усмішку. Це відчуття важко описати словами, і навіть зараз я не можу передати, наскільки це було гарно.
Підсумовуючи: я безмежно вдячний за те, що зустрів Богдану. Жодної хвилини не шкодую, що попав туди і мав змогу бути поруч з нею. Хоча її присутність тривала навіть менше місяця, я щиро не уявляю, як би все склалося, якби вона не з’явилася в моєму житті.
ilysmbidkhttybikydlmb